Цікаво знати

Посадка лілій

Лілії – це квіти, які в основному вирощують з цибулин, хоча існує і такий спосіб, як вирощування Лілій з насіння. У цьому випадку рослини менше хворіють, набувають стійкості до вірусів і шкідників. Але більшості квітникарів цей спосіб здасться занадто трудомістким, адже вирощування Лілій з насіння вимагає не тільки терпіння, але й часу. Від висівання насіння до цвітіння може пройти 5-6 років.
Тому ми будемо говорити тільки про вирощування Лілій з цибулин.

Один з головних етапів у процесі розведення Лілій – їх правильна посадка. Хоча ці квіти вважаються менш вибагливими до вибору місця, ніж, наприклад, тюльпани, помилки в висаджуванні можуть призвести до того, що Лілії не будуть цвісти або взагалі згниють ще в цибулині.
Отже, коли виконується посадка Лілій…

Саджаємо лілії і восени, і навесні

Головне, що потрібно знати про посадку лілій, це те, що ви їх висаджуєте не на рік, і навіть не на два. Цибулини цих квітів повинні рости на одному місці близько 4-5 років, набираючись сил. Постійне щорічне викопування їх послабить, і, як результат – на перший рік після посадки квіти бувають дрібніше, ніж у наступні роки.
Лілії можна висаджувати в грунт як з осені, так і безпосередньо на початку вегетації – навесні. Я, наприклад, віддаю перевагу це робити восени, щоб досягти більш раннього цвітіння. Такі цибулини вкорінюються ще до настання морозів.
До того ж, якщо ви купили посадковий матеріал влітку, то до наступної весни він може зіпсуватися. Цибулини Лілій всихають швидше, ніж цибулини тюльпанів, а втрата вологи призводить іноді до того, що рослина так і не зацвітає. Якщо ви помітили, що цибулина втратила пружність, терміново висаджуйте її в грунт.
Єдина причина, за якою є сенс висаджувати цибулини навесні, це зміна ділянки. Наприклад, ви хочете засадити ліліями місце на ділянці, яке ще зайнято іншими квітами, чий вегетаційний період закінчується в жовтні-листопаді (наприклад, хризантеми). Або у випадку, якщо ви хочете на місці під клумбу з ліліями оновити грунт – додати добрива, підсипати свіжої землі. Тоді навесні цю ділянку бажано перекопати і тільки після цього висаджувати цибулини Лілій.

Куди висаджувати Лілії

Як я вже згадувала, Лілії повинні рости на одному місці не менше 4-5 років. Так що відразу вибирайте постійну ділянку для клумби.
Грунт на місці, де буде проводитися посадка Лілій, повинен бути добре дренованим, вільно пропускати воду при поливі, щоб волога не застоювалася. Грунт може бути навіть наполовину піщаним або суглинним – Лілії не люблять важкі грунти.
Але все ж таки, для того, щоб ви могли милуватися красивими, великими квітками, земля повинна бути родючою, а не порожньою. Так що за кілька місяців до посадки в грунт бажано внести органічні або мінеральні добрива. Також бажано удобрити грунт, коли з'являться перші паростки Лілій навесні.
Висаджують цибулини на глибину близько 20 см, але якщо вони занадто молоді і невеликого розміру, то й ямка повинна бути значно дрібніша. Так що глибина посадки залежить від величини цибулини Лілії.
Мені подобається висаджувати Лілії групами по 3-4 рослини, не роблячи великих проміжків між ними. Так виходить дуже гарний букет з лілій прямо на грядці. Але не варто забувати, що цибулинці потрібно рости, тому навіть при такій посадці проміжок повинен бути не менше 10-12 см. А якщо у вас ще й крупноквітковий сорт, то краще посадити їх на відстані 15-18 см одна від одного.
Глибина посадки цибулин Лілій залежить від їх розміру. Великим цибулинам потрібна ямка глибиною 15-20см, також потрібно додатково зробити поглиблення для коріння – 10 см. Низькорослі сорти висаджують на глибину – 10-12 см і додатково 10 см для коренів. Дітки можна прикопувати на глибину 4-5 см.
Коли будете висаджувати цибулину Лілії, підсипте на дно в ямки родючої землі, і зверху також присипте нею. Так цибулинка отримає запас мінеральних добрив для початку розвитку.

Тонкощі висаджування Лілій

При посадці Лілій виконуйте правило висоти рослин. Більш низькі сорти потрібно висаджувати ближче до доріжок, а рослини з довгими стеблами – в середині ділянки.
Сама ділянка для Лілій має бути сонячною, але добре, якщо у найспекотніші денні години туди потрапляє тінь – це продовжує терміни цвітіння, тому що пряме сонячне світло обпікає квітки.
Дуже подобається ліліям, якщо знизу їх стебла захищені від палючого сонця, тому можна разом з ними посадити якісь низькорослі квіти: маргаритки, фіалки. Їх листя буде зберігати вологу, необхідну цибулині.
Також можна з появою паростків обкласти грунт навколо Лілій шаром органічної мульчі: хвоя, суха трава, тонкі шматочки кори

                                                                                                         Цікаво знати 

 

Посадка крокусів

Автор: Вероника Викторова Дата: 17 червня 2013.

Крокуси в нашому розумінні – це весняні квіти. Тому більшість сортів цієї рослини потрібно висаджувати в грунт під зиму, тобто восени, у вересні-жовтні. Якщо ви хочете отримати красиво квітучі крокуси до наступної весни, то повинні купити бульбоцибулини крокусів вже влітку.
Але є й осінні сорти крокусів, вони зацвітають у серпні-вересні. Їх цибулини потрібно висаджувати влітку (у липні – серпні). Такі Крокуси більш вибагливі і потребують більш ретельного догляду, прополювання та поливу. Тому вони менш популярні.

Крім того, дуже часто крокуси висаджують у вазони, щоб порадувати себе їх цвітінням ще взимку або отримати гарний живий букет до певного свята.

Як висаджувати Крокуси

Крокуси найкраще висаджувати близько один до одного, так як самі бульбоцибулини невеликі, та й квітки невисокі, і поодиноко виглядають гірше, ніж у групах. Але й не впритул один до одного, тому що вони нарощують діток. Тому бульбоцибулини розміщують на відстані 3-5см один від одного. Посадка крокусів великими групами дає можливість отримати красиво квітучу полянку-клумбу, яка навесні прикрашає ділянку або сад. Після відцвітання на місці крокусів можна посіяти однорічники.
Глибина посадки крокусів залежить від розмірів бульбоцибулин. Дрібні заглиблюють на 4-5см, а для великих бульбоцибулин знадобиться лунка 10-12см. Не треба їх закопувати глибоко, оскільки у крокусів втягується коріння, тобто бульбоцибулини самі по собі після відцвітання рослини трохи заглиблюються в грунт.

Місце для посадки крокусів

Ділянка, на якій ви будете висаджувати крокуси, має бути добре освітленою і дренованою. Особливо важливий хороший відхід води, адже її застій призводить до того, що цибулини хворіють і гниють.
Тому найбільш підходить ділянка з супіщаним легким грунтом. Якщо він дуже щільний, розсипте рівним шаром крупнозернистий пісок і перекопайте його – так ви поліпшите стан грунту.
Завчасно перед посадкою крокусів грунт потрібно удобрити. Для цього в нього вносять компост або мінеральні добрива з високим вмістом калію і фосфору, але не азоту (!).
Також дуже важливо, щоб крокусам було достатньо світла, тому вибирайте відкритий, не затінений деревами ділянку, інакше крокуси погано розквітають і можуть в'янути прямо в бутонах.
Правда, за моїми спостереженнями, краще, якщо з підвітряного боку (звідки у вас часто задувають вітри) ділянка буде чимось огороджена, тому що від протягів і вітру ніжні квіти хиляться, а пелюстки облітають.

Посадка крокусів у горщики

У вазонах крокуси вирощують до якогось свята чи щоб порадувати себе першими весняними квітами раніше. Для всього процесу вигонки бульбоцибулинам крокусів потрібно близько 3,5 місяців (15 тижнів).
При цьому, якщо ви хочете отримати крокуси до Нового року, їх посадка проводиться в середині вересня, а якщо до Дня Святого Валентина – у перших числах жовтня. А в подарунок до 8 Березня крокуси потрібно посадити приблизно 15 листопада.
Сам процес вигонки передує період охолодження цибулин. Тобто можна купити цибулини крокусів влітку і потім 1 тиждень зберігати їх при звичайній літній температурі (30-35°С), потім 2 тижні – у більш холодному приміщенні, а до 10 серпня – в погребі чи підвалі при температурі 17°С. А потім до моменту посадки – у холодильнику при температурі 9°С.
Потім цибулини крокусів потрібно висадити в вазон з великою кількістю дренажу і практично піщаним грунтом. При вигонці цибулина повністю сама живить квітку.
Бульбоцибулини в горщиках розташовують дуже щільно одна до одної, адже вони не будуть, як на грядці, розростатися і утворювати діток. До того ж така посадка крокусів у вазонах дає дуже красивий, живий квітучий букет, який можна презентувати до свята.

Посадка гіацинтів 

Гіацинти, як і багато які інші цибулинні весняні квіти, потрібно висаджувати в грунт ще з осені. Найкращий час для посадки Гіацинтів – кінець серпня-вересень. А значить, купувати цибулини Гіацинтів потрібно в середині літа. При посадці Гіацинтів потрібно враховувати їх особливості. Наприклад, любов цих квітів до сонячного світла. Також є у Гіацинтів і вимоги до грунту і рівня вологості.

Грунт для Гіацинтів

Гіацинти полюбляють легкі структурні грунти, добре дреновані і водопроникні. Краще всього, якщо на ділянці, де ви плануєте висаджувати ці квіти, грунт складається з суміші гумусу і піску. Добрива найкраще додавати при посадці в кожну лунку.
Якщо грунт на ділянці важкий, його можна поліпшити, додавши у великій кількості пісок і компост. А кислий грунт потрібно обов'язково вапнувати: Гіацинти не люблять кислу реакцію грунту.
Дуже важливо, щоб ділянку для Гіацинтів не підтоплювали талі води. Застій води, та ще в холодні весняні місяці, дуже шкідливий для цибулин Гіацинтів.
Перед посадкою грунт потрібно глибоко і добре перекопати, адже Гіацинти мають потужну кореневу систему, тому розпушувати грунт потрібно на глибину близько 30-40см.

Місце під сонцем

Гіацинти дуже люблять сонце, тому для посадки потрібно вибирати відкриту ділянку на сонці або в легкій напівтіні.
Незважаючи на те, що для закладки повноцінної квіткової стрілки Гіацинт має потребу в темряві і прохолоді, після появи квітконосу йому потрібно забезпечити хороше освітлення, інакше він буде надмірно витягатися, стане слабким і тонким. Такому квітконосу важко утримати важке пишне суцвіття Гіацинта.
Відмінно Гіацинти виглядають в ярусних посадках. А ще їх можна висадити так, щоб вийшов візерунок, що складається з різнокольорових плям суцвіть. Але поодинокі Гіацинти теж прекрасні.
Гіацинти можуть заповнити нижній ярус між іншими ранніми квітами – нарцисами, тюльпанами.
Якщо у вас немає садової ділянки, ви можете висадити їх у вазони і виставити горщики з гіацинтів на терасі будинку або на балконі.

Посадка Гіацинтів: деталі

Висаджувати цибулини Гіацинтів потрібно в серпні-вересні. Вони не вимагають щорічної пересадки, ці квіти успішно ростуть і цвітуть на одному місці 3-5 років. Дітки утворюються на цибулинах на 3-4 рік, і в цей час їх можна викопувати і розділяти для індивідуальної посадки. Саме таким чином відбувається розмноження Гіацинтів. Якщо цибулини не викопувати більш довгий період часу, рослини дрібнішають і квітки втрачають декоративність.
Посадка Гіацинтів виконується з розрахунку, щоб до морозів цибулини Гіацинтів встигли вкоренитися і заглибитися в грунт.
Перед посадкою ділянку потрібно глибоко перекопати – на 30-40см (приблизно штик лопати) в глибину. Коренева система гіацинтів надзвичайно потужна і має властивість проростати вглиб.
Кожна цибулина висаджується в окрему лунку. Відстань між ними повинна бути близько 15-20см. Глибина лунок залежить від розмірів цибулин, але в середньому Гіацинт потрібно висаджувати на глибину 15-20см. При посадці в кожну ямку бажано додати добриво.
Після розміщення в лунці кожна цибулина поливається, потім місце посадки присипається землею. Бажано замульчувати грядку компостом: це захистить цибулини і одночасно забезпечить посаджені рослини додатковим харчуванням.
Якщо висаджуєте дитинку, то краще і пересадку, і саму посадку виконувати саме в серпні, так дитинка встигне адаптуватися до нових умов. На підростання маленьким цибулинкам потрібно 2 роки. Тому зацвітають вони, як правило, на 2-3 рік.
Посадка тюльпанів 

Коли і як висаджувати тюльпани? А як вирощувати? Посадка проста, догляд теж.
Тюльпан відноситься до багаторічних зимуючих цибулинних квітів. Ранньою весною він служить прикрасою нашого квітника, ділянки, дачі. Коли ми плануємо на ділянці чи дачі розміщення цієї квітки, то можемо скласти різні весняні композиції, використовуючи різноманіття забарвлення квіток, а також їх висоту від 10 до 70 см. Гарні ланцетоподібні м'ясисті листки можуть мати забарвлення від темно-зеленого до сизувато-зеленого. Вони теж будуть прикрашати весняні квітники.
А якої різної форми можуть бути квіти тюльпана - махрові, піоноподібні, кулясті, чаркоподібні, лілейні, чашоподібні, попугові та інші, забарвлення від білого до майже чорного.

Розмножують тюльпани дітками (дочірніми цибулинами) і цибулинами. Після цвітіння на місці відмерлої старої цибулини утворюється цибулина заміщення. Вона буде цвісти на наступний рік. А навколо неї виростають дочірні цибулини. Вони зацвітуть тільки через 3 - 4 роки. Я зазвичай їх висаджую окремо на ділянці для дорощування.

Щоб діток цибулин у тюльпана було більше, потрібно після цвітіння видалити квітконосній.пагінець. А ось листя потрібно зберегти. Влітку у тюльпанів спостерігається період спокою. Викопування проводитися через 7-10 днів після пожовтіння листя. Не затягуйте з терміном збирання, інакше старі гнізда в грунті можуть розсипатися, буде важче вибирати дітки. Цибулини просушуються в тіні. Потім сортуються за розміром на великі і ті що подрібніше, дітки (дочірні цибулини) теж сортують. Так їх і висаджують по розбору.

Зберігати цибулини та дітки до часу посадки тюльпана восени необхідно спочатку 4 тижні при температурі близько +25 ˚ С, а потім місяць при +17 ˚ С. Далі до самої посадки тримати при температурі +11 - +13 ˚ С. При чому до висадки тюльпани повинні добре провітрюватися. У закупорених коробках вони можуть загнити. 

     

Коли садити тюльпани? 
Час посадки тюльпанів припадає на ті ж терміни що і інших цибулинних - це друга половина вересня, перша половина жовтня, в північних районах висадка у вересні, на півдні садити в жовтні.
Хоча терміни посадки тюльпанів припадають на осінь, але землю починаємо готувати з кінця літа. За місяць до висадки цибулин потрібно перекопати ділянку, вносячи одночасно перегній або компост, а так само мінеральні добрива - суперфосфат з розрахунку 40 грамм на 1 кв.м. Можна внести комплексне добриво, наприклад, нітроамофоску. Суперфосфат можна внести безпосередньо в луночку, коли будемо садити тюльпани.

При плануванні ділянки для посадки тюльпана вибирайте сонячне місце, але можна і півтінь, але обов'язково з рихлим і добре удобреним грунтом.
Перед висадкою в грунт цибулини тюльпанів витримати в розчині марганцівки. Його готують з розрахунку на 5 літрів води 1,5 грама. Час знезараження 2 години при температурі близько 30 ˚ С. Можна так само після обробки перед посадкою тюльпани опудрить сумішшю з 1 частини ТМТД, 1 полімікродобрива, 3 золи.

Як посадити тюльпани? 
Підійшли наші терміни посадки восени. Час робити лунки. Головне це глибина посадки. Запам'ятайте, глибина посадки тюльпана дорівнює триразовій висоті висаджуваної цибулини. Ось тому ми їх і сортували, щоб не робити окремо під кожну цибулину тюльпана луночку. При недостатній глибині підвищується можливість виникнення пістрявості квітки (пестролепестности, пестроцветность) . Відстань при посадці між цибулинами 12 - 15 см, а між рядами 30 - 35 см. Чим більший за розміром посадковий матеріал, тим більше між ним відстань при посадці.

Цибулини тюльпана садити краще в зволожений грунт, перед посадкою борозни поливаємо, якщо суха погода. Терміни висадки повинні бути не пізніше рекомендованих, томущо рослини не встигнуть вкоренитися до настання морозів. Тюльпани взимку потребують укриття, незважаючи на те що це багаторічна зимуюча квітка. Перед замерзанням грунту посадку вкрити перегноєм, торфом або ж просто сухим листям, травою без насіння, соломою. Теплої зими обходяться і без укриття.

Навесні знімається укриття. Вирощування тюльпанів досить таки просте. Проводиться підживлення азотними добривами, іноді навіть по снігу. Друге роблять в період бутонізації, трете - через 10 днів після другого. Як азотне добриво можна використовувати при вирощуванні й витяжку з курячого посліду. Але тут головне її добре розвести водою і не спалити рослини. А після внесення обов'язково змити з листя, поливаючи просто водою. Підживлення поєднуються з поливами.

Зараз багато добрив для позакореневих підживлень, спеціально вироблених для квітів. Вони приносять позитивний ефект і допомагають наростити гарні цибулини. Так само можна використовувати 0,05% розчин бороної кислоти.
Зрихлюємо, поливаємо, удобрюємо і знову викопуємо. Ось і весь процес вирощування тюльпанів.

Лікування хвороб

Корисними при лікуванні ревматизму можуть бути народні засоби, трави. Ревматизм, відноситься до колагенових хвороб, тобто відбувається ураження сполучної тканини різних органів. Часто відбувається ураження серцево- судинної системи, особл...

Лікування травами кашлю сухого і вологого, застосування лікарських рослиняк відхаркувальних засобів, давно відомо в народній медицині. Так само застосовуються чаї, збори, настої і відвари, екстракти й в науковій медицині. Кашель виникає в результаті скорочення м'язів в формі різкого видиху через рот. Це бажання організму звільнитися від подразників. Це...

Відвар коренів іриса (№ 43) у народній медицині використовують для лікування захворювань дихальних шляхів - бронхітів, бронхіальної астми, при кашлюку і кашлі

 

Для приготування грудного збору від кашлю (№ 62 відхаркувального) буде потрібно такий склад лікарських рослин:

 

Безсоння - порушення сну, що вимагає лікування, в тому числі і травами або народними засобами. Адже в першу чергу це розлад сну, який приводить до того, що людина відчуває себе вдень втомленою, знижується працездатність, погіршується пам'ять і увагу. Також дуже важко концентруватися на роботі, виникає бажання спати.

 

Для приготування збору від безсоння знадобляться такі рослини:Корінь валеріани 3 частини, Чебрець 2...

 

Настій гриба модринової губки (березового гриба) застосовують для лікування різних нервових захворювань - при безсонні, неврастенії, як заспокійливий ...

 

Квіти

Квітка — видозмінений укорочений, нерозгалужений пагін з обмеженою здатністю до росту, метаморфізованими листками, призначений для запилення, статевого процесу і утворення насіння та плодів, що формується у квіткових рослин.

Квітка — складна система органів, що забезпечує насіннєве розмноження покритонасінних (квіткових) рослин. У двостатевій квітці проходять мікро- і мегаспорогенез, мікро- і мегагаметогенез, запилення, запліднення, розвиток зародка, утворення плоду з насінням. Поява квітки в процесі еволюції — ароморфоз, який забезпечив широке розселення покритонасінних на Землі.

Квіткою закінчується головне або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. У сидячих квіток квітконіжка вкорочена або відсутня. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути різною, на ньому розташовані усі інші частини квітки: чашолистки, що утворюють чашечку, пелюстки, які формують віночок, тичинки і маточка. В повній квітці є всі частини. Нижні її долі утворюють оцвітину, що часто складається з чашечки та віночка, вище розташовані тичинки та маточка (або маточки).

Пагін, на якому розташована квітка або суцвіття, часто називають квітконосом. Листок, з пазухи якого виходить квітка, називають криючим по відношенню до даної квітки. У рослин на квітконожці є невеликі листочки — приквітки. Іноді приквітками називають криючі листки, а листочки на квітконіжках — приквітничками (наприклад, у фіалки).

Квіти різних таксонів рослин
Зміст [сховати]
1 Гіпотези походження квітки
2 Утворення квітки
2.1 Фази утворення квітки
2.2 Фізіологічні та морфологічні процеси утворення квітки
3 Будова
3.1 Оцвітина
3.2 Віночок
3.3 Насінневий зачаток
4 Види квітів
5 Симетрія квітки
5.1 Актиноморфні квіти
5.2 Зигоморфні квіти
5.3 Асиметричні квіти
5.4 Формула та діаграма квітки
6 Циклічність квітки
7 Символізм квітів
8 Використання
8.1 Декоративне квітникарство
8.2 Медоносні рослини
8.3 Ефірні олії
8.4 Кулінарія
8.5 Лікарські рослини
9 Література
10 Примітки
11 Посилання

Гіпотези походження квітки[ред. код]

Зі спроб зрозуміти походження найбільш типово для покритонасінних двостатевої квітки з так чи інакше влаштованою оцвітиною зародилися основні гіпотези походження покритонасінних рослин (Angiospermae) як таксону.
Псевдантова теорія:

Час: початок XX століття. Основоположники: Адольф Генріх Густав Енглер, Ріхард Веттштейн.

Теорія заснована на уявленні про походження квіткових від гнетоподібних голонасінних предків. Була розроблена оригінальна концепція походження квітки — ідея про незалежне виникнення частин квітки як органів «sui generis». Передбачалося, що первинними у покритонасінних були роздільностатеві обпилювані вітром квіти з невеликим і строго фіксованим числом частин, а подальша їх еволюція йшла по лінії від простого до складного.
Стробілярна, або евантова теория:

Час: кінець XVIII століття — начало XX століття. Основоположники: Й.В.Ґете, О.П.Декандоль (типологічні побудови), Н. Арбер та Дж.Паркін.

Відповідно до цієї теорії, найближчі до предків покритонасінних мезозойські бенетити, а вихідний тип квітки представляється схожим з тим, що спостерігається у багатьох сучасних багатоплодних: двостатева ентомофільна квітка з подовженою віссю, великим і невизначеним числом вільних частин. Подальша еволюція квітки в межах покритонасінних мала редукційний характер.
Теломна теорія:

Час: з 30-х років XX століття. Основоположник: Вальтер Циммерман.

Відповідно до цієї теорії, всі органи вищих рослин походять та незалежно розвиваються з теломів; вищі рослини зі справжніми коренями і пагонами походять від риніофітів, тіло яких було представлено системою дихотомічно розгалужених простих циліндричних осьових органів — теломів та мезомів. У ході еволюції в результаті перевершинювання, сплощення, зрощення і редукції теломів виникли всі органи покритонасінних рослин. Листя насіннєвих рослин виникли з сплощених та зрощених між собою систем теломів; стебла — завдяки бічному зрощенню теломів; коріння — з систем підземних теломів. Основні частини квітки — тичинки і маточки — виникли з спороносних теломів і еволюціонували незалежно від вегетативних листків.
Утворення квітки[ред. код]
Фази утворення квітки[ред. код]

Як ми бачимо, процес утворення квітки складний і багатоступеневий. Він індукується довжиною дня або фотоперіодом та холодом (яровизація). Лише в деяких видів при відсутності індуктивних умов утворення квіток не спостерігається зовсім — повний контроль цвітіння зовнішнім середовищем. У видів індуктивні умови прискорюють цей процес (кількісний контроль) або зовсім не діють (автономне утворення квіток).

Після закінчення першої фази ініціації цвітіння наступає друга, завершальна (евокація), під час якої в апексі відбуваються процеси, які обумовлюють появу зачаткових елементів квітки. Якщо сприйняття фотоперіоду можна назвати листковою фазою ініціації цвітіння, то евокація — це фаза, яка реалізується в апексі стебла. В ході евокації під впливом флорального стимулу в конусі наростання стебла індукується експресія генів, що відповідають за морфогенетичну програму квіткоутворення. Збільшується кількість клітинних поділів, змінюється форма апекса.
Фізіологічні та морфологічні процеси утворення квітки[ред. код]

Фізіологічно і морфологічно виділяються групи ініціальних клітин, особливості поділу яких визначають наступний етап морфогенезу кожної частини квітки. Першими закладаються чашолистки, з'являються примордії пелюсток, потім послідовно закладаються тичинки і плодолисточки.

Примордії плодолисточків поступово набувають підковоподібної форми, подовжуються і зростаються краями. Таким чином утворюється маточка. На внутрішній стороні кожного плодолисточка закладається примордій сім'ябруньки. Сім'ябрунька розростається, формуючи складові частини насінного зачатка, з якого після запліднення розвивається насінина. Насінний зачаток закладається на плаценті і здебільшого має кулясто видовжену форму. В центрі формується нуцелус, що у більшості рослин обростає покривами (інтегументами, одним чи двома), які на верхівці не зростаються один з одним, залишаючи отвір — мікропіле. Частина насінного зачатка, від якої відходить насінна ніжка, називається халазою. Насінна ніжка з'єднує сформований зачаток із плацентою і містить судинний пучок.

Нуцелус виконує функції мегаспорангія. Одна з його клітин стає археспоріальною, вона ділиться редукційним шляхом (мейоз) з утворенням чотирьох гаплоїдних макроспор. Три з них руйнуються, а одна дає початок зародковому мішку (жіночий гаметофіт). Внаслідок трьох наступних послідовних мітозів із неї у зародковому мішку появляються 8 гаплоїдних ядер, причому після першого поділу два дочірні ядра направляються до протилежних полюсів поляризованого гаметофіта і там діляться ще два рази. Три ядра у кожного полюса відокремлюються в клітини. Одна з клітин біля мікропіле стає яйцеклітиною (жіночою гаметою), а дві інші — синергідами. Інші три ядра на протилежному полюсі утворюють клітини-антиподи. Решта двоє ядер мігрують до центра, зливаються, перетворюючись на вторинне диплоїдне ядро центральної клітини, що дає початок ендосперму. Яйцеклітина і жіночий гаметофіт у такому вигляді готові до запліднення.

Тичинкова нитка утворюється за рахунок апікального, а потім інтеркалярного поділу і росту клітин примордія. В дистальній частині ініціальні клітини дають початок тканинам пиляка.

В пиляку клітини спорогенної тканини послідовно діляться шляхом мейозу. В результаті з материнської клітини утворюються 4 гаплоїдні мікроспори. У процесі утворення мікроспор спорогенні материнські клітини гублять більшу частину цитоплазматичних РНК і білків. Із кожної такої мікроспори формується пилкове зерно (чоловічий гаметофіт). При цьому вона збільшується в розмірах, вкривається подвійною оболонкою. Ядро мікроспори ділиться мітотично й асиметрично, в результаті чого всередині пилкового зерна з вегетативним ядром з'являється маленька генеративна клітина зі своїм генеративним ядром. Генеративна клітина ділиться й утворює два спермії (чоловічі гамети). У багатьох видів це відбувається уже в пилковій трубці. Вегетативна клітина забезпечує життєдіяльність пилкового зерна та ріст пилкової трубки.

Таким чином, у процесі розвитку пилкового зерна шляхом мейозу, а потім мітозу, в ньому утворюється дуже редукований чоловічий гаметофіт. Він складається з однієї (покритонасінні) або кількох (голонасінні) вегетативних клітин та однієї маленької генеративної клітини зі своїм генеративним ядром, яка здебільшого поділяється на два спермії (чоловічі гамети), що беруть участь у заплідненні.

Важливу фізіологічну функцію в редукційному діленні при мікроспорогенезі виконують каротин і каротиноїди. Понижений вміст їх у пиляках призводить до порушення мікроспорогенезу та утворення абортивного пилку.

У процесі мега- і мікроспорогенезу в клітинних стінках на ранніх фазах розвитку відкладається калоза (β-1,3-глюкан), яка забезпечує тимчасову ізоляцію клітин, що переходять на генеративний шлях розвитку. Генеративна клітина при формуванні також на деякий час покривається клітинною оболонкою з калози, що необхідно для її ізоляції від цитоплазми вегетативної клітини. Потім калоза зникає і генеративна клітина залишається оточеною оболонкою з целюлози й пектину. Таким чином, тимчасова ізоляція клітин — важлива умова для переходу до генеративної фази розвитку.

Тривалість періоду цвітіння окремої квітки коливається від 2-3 год. (Hibiscus) до 80 днів (тропічна орхідея Odontoglossum). Тривалість цвітіння залежить від кількості утвореного квіткою пилку, кількості квіток та періоду цвітіння першої й останньої квітки.
Будова[ред. код]

Будова квітки

Квітка складається із стеблової частини (квітконіжка і квітколоже), листової частини (чашолистки, пелюстки) та генеративної частини(тичинки, маточка або маточки). Квітка займає апікальне становище, але при цьому вона може розташовуватися як на верхівці головного пагона, так і бічного. Вона прикріплюється до стебла за допомогою квітконіжки. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка називається сидячою (подорожник, вербена, конюшина). На квітконіжці розташовуються також два (у дводольних) і один (у однодольних) маленьких передлистки - приквітки, які часто можуть бути відсутні. Верхня розширена частина квітконіжки називається квітколоже, на якому розташовуються всі органи квітки. Квітколоже може мати різні розміри і форму - плоску (півонія), опуклу (суниця, малина), увігнуту (мигдаль), подовжену (магнолія). У деяких рослин в результаті зрощення квітколожа, нижніх частин покрову та андроцея утворюється особлива структура - гіпантій . Форма гіпантія може бути різноманітною і іноді брати участь в утворенні плоду (цінарродій - плід шипшини, яблуко). Гіпантій характерний для представників сімейств розових, аґрусових, ломикаменевих, бобових.

Частини квітки ділять на фертильні, або репродуктивні (тичинки, маточка або маточки), і стерильні (оцвітина).
Оцвітина[ред. код]

Оцвітину називають простою, якщо всі її листочки однотипні (квітка тюльпана). Подвійна оцвітина складається з чашечки та віночка. Чашечка — це зовнішнє коло подвійної оцвітини, що виконує переважно функцію захисту; листочки, що складають чашечку — чашолистки — найчастіше бувають зеленими , рідше — забарвленими у інший колір.
Віночок[ред. код]

Квітка тюльпана має просту оцвітину

Віночок — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів. Листочки, що утворюють віночок, називаються пелюстками. Віночок буває роздільнопелюстковим або зрослопелюстковим. В пелюстці нижня, більш вузька частина — нігтик — може значно відрізнятися від верхньої, розширеної — відгону.

В зрослопелюстковому віночку розрізняють трубку, відгін та зів — місце переходу трубки у відгін. Кількість зубців, лопастей або доль відгону звичайно вказує на кількість зрощених пелюсток.

Залежно від співвідношення величин трубки та відгону та від форми відгону, розрізняють різні форми віночка, наприклад: колесоподібний, дзвоникоподібний (у дзвоника), трубчастий, язичковий, двогубий (у яснотки).
Насінневий зачаток[ред. код]

При анатомічному дослідженні насіннєвого зачатка розрізняють такі складові частини: насіннева ніжка, нуцелус, покриви (інтегументи), пилковхід (мікропіле), зародковий мішок. Насінневий зачаток виник у філогенезі спороносних органів. Уперше він з'являється у насінних папоротей. У голонасінних насінні зачатки містяться на плодолистках відкрито, у покритонасінних — усередині зав'язі. Маточка виникла в процесі еволюції рослин як орган, у якому відбувається запліднення і який у цілому бере участь у формуванні плоду.
Види квітів[ред. код]

З огляду на різну будову та екологію, квіти можна поділяти за різними критеріями. До критеріїв, які використовуються найчастіше можна віднести колір оцвітини, наявність або відсутність запаху, стійкість квітки. У науці в основному використовуються наступні критерії:
Поділ з огляду на стать
Квіти бувають одно- і двостатеві. Одностатеві квітки несуть або тільки маточки, або тільки тичинки, як, наприклад, у дуба, тиса, тополі. У двостатевих (гермафродитних) чоловічі і жіночі статеві органи розвиваються в одній квітці (проліски, горох). Відповідно є одно- та дводомні рослини. В однодомних рослин чоловічі й жіночі квітки ростуть окремо на одній рослині (дуб, ліщина, бук). У дводомних — чоловічі і жіночі квітки знаходяться на різних рослинах, тобто кожна конкретна рослина є або жіночою, або чоловічою (тис, тополя, гостролист, обліпиха). Існують також форми нестатеві (без тичинок і маточки), які служать як приваблення (крайні квіти волошки синьої).
Поділ за характером запилення
Значно частіше у природі зустрічаються квіти адаптовані до запилення чужим пилком (взятим з інших квітів або рослин). Такі квіти називаються перехреснозапильними (алогамними). Їх протилежність — квіти, що запиляються власним пилком, називаються самозапильними (аутогамними). Серед самозапильних є клейстогамні квіти — ті, що ніколи не відкриваються. Серед перехреснозапильних виділяють: вітрозапильні, комахозапильні рослини, рослини, які запилюються водою і птахами.
Поділ за наявністю нектарників
Квіти з легкодоступними нектарниками,
Квіти з частково приховані нектарниками,
Квіти із повністю схованими нектарниками,
Квіти без нектарників (т. зв. квіти пилкові)
Поділ за формою оцвітини
Лійкоподібні квіти
Дзвоникоподібні квіти,
Трубчасті квіти,
Метеликоподібні квіти,
Квіти бобові,
Квіти-пастки.
Симетрія квітки[ред. код]

Характер симетрії в розташуванні та формі органів, особливо віночка квітки, є класифікаційною ознакою. Якщо через квітку можна провести декілька площин симетрії — квітку називають правильною, або актиноморфною. Якщо ж частини одного кола квітки різні і розташовані так, що площина симетрії тільки одна — її називають зигоморфною або неправильною.

Якщо через квітку не можна провести жодної площини симетрії, її називають несиметричною, або асиметричною.
Актиноморфні квіти[ред. код]
Докладніше: Актиноморфна квітка
Латаття
Півонія
Нарцис
Гібридна чайна троянда
Зигоморфні квіти[ред. код]
Докладніше: Зигоморфна квітка
Ротики
Аконіт
Настурція
Ряст
Рутка
Асиметричні квіти[ред. код]
Гладіолус
Едельвейс
Стреліція
Калла
Канни

За аналогією з актиноморфністю, зигоморфністю і асиметричністю квітки в цілому говорять і про актиноморфність, зигоморфність і асиметричність віночка.
Формула та діаграма квітки[ред. код]

Діаграма квітки. 1 - вісь суцвіття, 2 - приквітки, 3 - чашолистки, 4 - пелюстка, 5 - тичинка, 6 - маточка, 7 - криючий листок.

Для короткого і умовного позначення будови квіток застосовують формули, в яких за допомогою буквених і цифрових позначень кодують різні морфологічні ознаки: стать і симетрію квітки, число кіл у квітці, а також число членів у кожному колі, зрощення частин квітки і положення маточок (верхня або нижня зав'язь).

Формула квітки — це коротка характеристика, її опис за допомогою символів. Квітку вивчають в акропетальному порядку і в цій послідовності записують такі символи: полісиметричної квітки (актиноморфної) — *, зигоморфної — ↑, асиметричної — •│:, — потім символ чашечки — К (Са), віночка — С (Со), андроцею — А, гінецею – G, простої оцвітини (perigonium) — P. Кількість елементів кожної частини квітки позначається відповідним числом, якщо ж цих елементів більше дванадцяти значком — ∞ ; факт зрощення частин квітки позначається дужками, розміщення даної частини квітки у різних колах розділяється знаком +. Верхня зав’язь позначається рискою (–), поставленою під числом карпел гінецею, нижня зав’язь — над числом, а середня — поряд із числом карпел. Наприклад, формула квітки свиріпи (Barbarea) має такий вигляд: *К4С4А2+4G(2); груші (Pyrus): *K5C5A∞G(5); тюльпана (Tulipa): *P3+3A3+3G(3)-; бузини (Sambucus): *K5C5A5G(3)-.

Найповніше уявлення про будову квітки дають діаграми, які представляють схематичну проекцію квітки на площину, перпендикулярну осі квітки і проходить через криючий листок і вісь суцвіття або пагін, на якому розташована квітка.
Циклічність квітки[ред. код]

Лілія

Півники

Магнолія

Мак

У більшості рослин частини квітки утворюють добре помітні мутовки або кола (цикли). Найпоширеніші п'яти- і чотирьохкругові, тобто пента- і тетрациклічні квітки. Число частин квітки на кожному колі може бути різним. Найчастіше квіти бувають пентациклічні: два кола оцвітини (чашечка і віночок), два кола тичинок (андроцей) і одне коло з плодолистків (гінецей). Таке розташування квіток характерно для лілійних, амарилісових, гвоздичних, геранієвих. У тетрациклічних квіток - зазвичай розвивається два кола оцвітини: одне коло андроцея і одне коло гінецея (півникові, орхідні, бересклетові, ранникові, губоцвіті та ін.)

Іноді спостерігається зменшення числа кіл та членів в них (безпокровні, одностатеві квітки) або збільшення (особливо у садових форм). Квітку із збільшеним числом кіл називають махровою. Махровість зазвичай пов'язана або з розщепленням пелюсток в процесі онтогенезу квітки, або із перетворенням в пелюстки частини тичинок.

У будові квіток проявляються певні закономірності, зокрема правило кратних відносин. Його суть полягає в тому, що в різних колах квітки є однакова або кратна кількість членів. У більшості однодольних рослин найчастіше зустрічаються тричленні, у дводольних - п'ятичленні, рідше дво-або чотирьохчленні (капустяні, макові) квітки. Відступ від цього правила часто спостерігається в колі гінецея, число його членів буває менше, ніж в інших колах.

У більшості покритонасінних всі частини квітки розташовані на квітколожі у вигляді концентричних кіл (квітка кругова, циклічна квітка). В інших випадках (магнолія, купальниця) вони розташовані по спіралі (квітка спіральна, ациклічна квітка). Іноді одні частини квітки розташовані в колах, інші по спіралі (квітка напівколова, геміциклічна квітка або спіроциклічна). В останніх оцвітина має циклічне, а тичинки і маточка - спіральне розташування (жовтець), або чашка - спіральне, а інші частини квітки - циклічне (шипшина). Зазвичай вважають, що еволюційно ациклічні квітки архаїчніші ніж циклічні, тобто вони утворилися в процесі еволюції раніше ніж у останніх.

У квітці спіралі виражаються тими ж формулами, що і листорозміщення. Іноді вони дуже складні, особливо серед тичинок. У циклічних квітках здебільшого чітко видно, що члени будь-якого кола чергуються з членами сусідніх кіл, а не протистоять їм. Звідси виводять правило чергування кіл. Якщо тичинки розташовані у два кола, то зовнішнє коло буває зазвичай протичашечним, а члени внутрішнього кола протистоять пелюсткам. Відступ від цього правила іноді виникає в результаті редукції одного з кіл, тобто при переході від пентациклічної до тетрациклічної квітки, зберігається або зовнішній (крушини), або внутрішнє коло (бересклетові).
Символізм квітів[ред. код]

Червона троянда
Докладніше: Мова квітів

Багато квітів мають важливе символічне значення у культурі різних народів. Присвоєння значень для квітів відома як «мова квітів». Деякі з найпоширеніших прикладів:

Картина «Соняшники» Ван Гога
Червоні троянди — символ любові, краси та пристрасті.
Маки є символом спокою у момент смерті. У Великобританії, Новій Зеландії, Австралії і Канаді, червоні маки носять в пам'ять солдатів, загиблих під час війни.
Іриси та лілії використовується в похованнях як символ з посиланням на "воскресіння/життя".
Ромашки є символом невинності.

У мистецтві багатьох культур в усьому світі існує виражена тенденція пов'язувати жіночність із квітами.

Завдяки своїй різноманітній і колоритної зовнішності, квіти давно стали улюбленим предметом для зображення художниками. Деякі з найвідоміших картин знаменитих художників відображають квіти, такі як «Соняшники» Ван Гога, серія з ліліями Клода Моне. Квіти також засушують методом сублімаційного сушіння і створють тривимірні витвори мистецтва.

У міфології квіти пов'язані з богами, наприклад римська богиня квітів, садів та весни Флора та грецька богиня весни, квітів і природи Хлорида.

В індуістській міфології, квіти мають значний статус. Вішну, одного з трьох головних богів в індуїстській системі, часто зображують стоячи прямо на квітці лотоса.[1] Крім зв'язку з Вішну, індуїстська традиція також вважає, що лотос має духовне значення.[2] For example, it figures in the Hindu stories of creation.[3]
Використання[ред. код]
Декоративне квітникарство[ред. код]

Ікебана
Докладніше: Квітникарство

Квіти використовуються в основному для декоративних цілей, що забезпечує джерело естетичного задоволення. Особливо цінуються як декоративні рослини види квітів з оцвітиною вражаючою з точки зору розміру і кольору, ароматні, з оригінальною формою чашолистків. Іноді естетичну цінність мають не окремі квітки, а все суцвіття або приквіткові листки. Популярні квіти декоративних кущів: бузок, форзиція, троянда, серед трав'янистих рослин: тюльпан, гладіолус, хризантема, нарцис, та багато інших. Вирощування та виробництво квітів у садівництві називається квітникарство. Мистецтво аранжування квітів — флористика, на Далекому Сході (Японія) таке мистецтво є традиційним та має назву ікебана. Квітки часто використовуються як декоративний елемент та є предметом натхнення художників.
Медоносні рослини[ред. код]

Суцвіття гречки
Докладніше: Медоноси

Деякі квіти забезпечують бджіл сировиною для виробництва меду — нектаром та пилком. Через це вирощують все більше число видів медоносних рослин, таких, наприклад, як гречка, конюшина, ріпак та ін.
Ефірні олії[ред. код]

Лаванда канарська (Lavandula canariensis), Канарські острови
Докладніше: Ефірні олії

Деякі рослини вирощують для того щоб отримувати ефірні олії власне з квітів. Ефірні олії є сировиною, наприклад, для парфумерної та фармакологічної промисловості. З пелюсток троянд отримують трояндову олію, з кошичків рум'янку — рум'янкову олію, з суцвіть лаванди — лавандову олію та ін.
Кулінарія[ред. код]

Суцвіття артишоку

Квіти та суцвіття мають менше значення в кулінарії ніж інші частини рослин, але деякі види є важливими овочами та спеціями. Поживними овочами, є наприклад молоді суцвіття цвітної капусти, брокколі, артишоку. Крім того, можна вживати в їжу квіти та суцвіття гарбуза, кабачка, бузини чорної. Суцвіття хмелю є ключовою спецією у виробництві пива. Тичинки з квітів шафрану належать до найдорожчих прянощів, використовуються також як барвник. Пелюстки календули додані в корми для птиці надають» інтенсивнішого забарвлення яєчним жовткам.

Ромашка лікарська
Лікарські рослини[ред. код]
Докладніше: Лікарські рослини

Деякі квіти та суцвіття також використовуються як лікарські рослини. Наприклад, квіти ромашки лікарської та суцвіття липи використовуються як протизастудний, протизапальний та спазмолітичний засіб.

Цикламен
 

Щоб ця чудова квітка рясно цвіла з грудня до березня, потрібно дотримуватись певних правил її вирощування: поставити рослину у світле прохолодне місце (ближнє до віконного скла);

поливати помірно. Воду наливати лише у піддон, коли вона просочиться, залишки зливати. Вода не повинна потрапляти на листя та бульби, інакше вони загниватимуть.

Для цикламенів небезпечніше перезволоження, ніж підсушення; у період цвітіння через кожні 14 днів у воду для підливання потрібно додавати добриво для кімнатних рослин.

Восени рослину бажано пересаджувати у більш просторий горщик, заповнений ґрунтосумішшю з двох частин листової землі та по одній частині перегною, торфу та піску.

Кімнатна троянда

Кімнатні троянди потребують багато сонця і вологи влітку, а в період спокою (з жовтня по грудень) поливати їх майже не слід. Тримати їх у цей період треба при досить низькій температурі (8-10 градусів). Перед періодом спокою або перед пробудженням рослину треба підрізати. Починаючи з січня кожні 10-15 днів кімнатні троянди слід підживлювати розчином збродженого коров’яку (1:10) або розчином мінеральних добрив, що продаються у квіткових магазинах. Землесуміш для троянд має бути легка і дуже поживна, приблизно такого складу: 1 частина дернової землі, 1 частина листяної, 1/2 частина парникової, 1/2 частина сухого коров’яку та 1 /2 частина піску. Бажано до землесуміші додати кісткового борошна з розрахунку 200 г на 40 кг землесуміші.

Догляд за китайською трояндою

З листопада по лютий рослина уповільнює свій ріст і розвиток. У цей час вона перебуває у стані спокою, тому поливати її потрібно не частіше одного-двох разів на тиждень. Температура у приміщенні взимку має бути не вищою за 15 градусів. Якщо в кімнаті занадто сухе повітря, листя у китайської рози може жовтіти. Тож оптимальна вологість для неї – 70%. Рослина повинна стояти якомога далі від батареї чи печі. Її листя потрібно постійно обприскувати водою кімнатної температури.

Увага: пересаджувати та підживлювати хвору рослину не можна – від цього вона ще більше ослабне й може загинути.

Коли краще садити тронду

Троянди краще садити восени. Якщо садите їх весною, то робіть це якомога раніше. Перед садінням коріння опустіть на кілька хвилин в суміш із води, двох частин глини і однієї частини коров’яку. Засипаючи коріння землею стежте, щоб коренева шийка була на сантиметри нижче рівня ґрунту. Висаджені троянди підгорніть землею на 15 сантиметрів і розкрийте, як тільки вони почнуть цвісти. 

Дивовижна мальва

Мальва – дивовижно гарна, справді народна квітка. У будь-якому дворі мальва – бажаний гість. Надзвичайно декоративно виглядають високі зарослі мальви вздовж стін і парканів. Ефектні й невеличкі групи цієї рослини на фоні газонів. Особливо гарна мальва з махровими квітами.

Культивують мальву як дворічну рослину. Її можна залишати і на третій рік, але при цьому значна кількість рослин випадає. Розмножують рослину діленням куща, а також насінням. Вона добре росте у напівзатінку, та надає перевагу сонячним місцям. Любить щедро политу й поживну землю, та не витримує перезволоження. У низинах при надмірній вологості рослина гине. У липні й серпні мальва радує нас своїм цвітом.

Клематіс  

Клематіс — король витких рослин. Клематіс вражає своїми незвичайними декоративними можливостями. Його іноді називають королем витких рослин, оскільки рівних йому за красою знайти серед ліан важко. Шпалери, обвиті клематисом, одночасно економлять таку дорогу площу маленьких садів і забезпечують надійний захист від сторонніх очей. Купуючи клематіс, зверніть увагу на його розмір у дорослому стані: чи це рослина високоросла чи невисока. Ці квіти можна пересаджувати з квітня аж до самих заморозків.

Клематіси світлолюбні. Та в південних районах їх бажано висаджувати в місцях, де в спекотну пору року є легкий затінок. Вони полюбляють видопроникний, достатньо зволожений ґрунт. Ґрунт для висаджування розробляють глибоко (на 60-70 см) і вносять органічні та повні мінеральні добрива. На дно садивної ями слід насипати щебеню або іншого дренажу шаром 10-15 см, потім перегною, деревного попелу, а на кислих ґрунтах – 50- 100 г. гашеного вапна. Зазвичай садять дволітні (зрідка однолітні) укорінені в спеціальних горщиках живці або прищепи. Перед висаджуванням пагони потрібно обрізати, залишивши 1-2 нижні бруньки. Та якщо саджанці сильні, добре розвинуті, цього можна і не робити. Для кращого розвитку рослин не можна допускати, щоб вони цвіли у рік посадки.

Клематіси обов’язково слід підживлювати (3-5 разів на сезон) повним мінеральним добривом і вчасно підв’язувати пагони. Обрізають рослини рано навесні, видаляючи пошкоджені стебла. До речі, важливо знати, що декоративність клематісу залежить власне від обрізування. Так, ранньоквітучі клематіси, як вже зазначалося, обрізують навесні. Клематіс, що зацвітає у другій половині літа, обрізають під корінь восени, а види високорослого гірського клематісу обрізають кожного року після цвітіння.

Дрібноквіткові види клематісів розмножують насінням, висіваючи його навесні, великоквіткові – діленням куща, живцями, відводками і прищепленням живця до кореня. Зелені живці деяких видів і сортів добре укорінюються в піску, потрібно лише забезпечити достатньо високу вологість повітря. Оскільки клематіс – витка рослина, потрібно ставити під ним опору або дуги. Ідеальні умови для вирощування цих ліан – південно- східний, сонячний бік будинку.

Пересаджування ірисів 

Пересаджувати ці рослини потрібно після того, як вони відцвітуть. Садять на глибину 3-5 см. Під час садіння потрібно враховувати особливості зовнішнього вигляду, розміри рослини та терміни цвітіння.

Карликові рослини потрібно садити на віддалі 10-15 см одна від одної, середньорослі – на віддалі 15-20 см, для високорослих сортів площа живлення повинна бути у два рази більшою. Оскільки іриси пересаджують кожні три-чотири роки, то й площу живлення потрібно вибирати з урахуванням розростання кореневища. Якщо ж прагнете  відразу досягти декоративного ефекту, садіть іриси частіше, але обов’язково кожного року потрібно проріджувати ділянку де вони ростуть вирізаючи зайві корневища.

Важливо: карликові іриси іридодиктіума, які раніше відносили до сітчастих ірисів, розмножують цибулинами, які після відцвітання викопують і зберігають до висаджування восени.

Квіти

Флокси багаторічні - розмноження живцями  діленям насінням  Флокси багаторічні завдяки різноманітності розмноження (живцями, діленням, насінням) отримали популярність у дачників і садівників. Ця квітка, яка легко вирощується і розмножується, відмінно зимує у відкритому грунті, ще й вражає різноманітним і тривалим цвітінням. Перевага флоксів в розмноженні, а точніше в різноманітті способів. Вегетативні способи розмн...

Роботи у квітнику вересень- жовтень початок осені  Робіт в квітнику на початку осені (вересень, жовтень) дуже багато, адже саме зараз (як і навесні) проходять основні посадки цибулинних, поділ багаторічників, підготовка клумб для підзимової сівби. Яскраві фарби, пишні квіти, сильні аромати. Вже не так спекотно, як влітку, і рослини розправляють своє листя й покриваються пишним цвітом.

Коли викопувати  як зберігати бульбоцибулини гладіолуса  Дуже важливо правильно викопати, а потім відправити на зберігання бульбоцибулини гладіолусів. Адже осінь на порозі, в квітнику багато робіт. Звичайно, можна це зробити просто. Почекати поки рослина трохи підсохне, підмерзне. Викопати, обрізати, просушити і відправити на зберігання в сухе приміщення при температурі +3 - +12 ˚ С. Але давайте підійдемо до ...

Застосунок властивостей нагідків в научній  народній медицині  Нагідки лікарські або календула (від лат.) давно відомі своїми лікарськими властивостями, застосовуються в научній та народній медицині, цінуються ще з 12-го століття. У Південній Європі ростуть в дикому вигляді. У нас культивуються як декоративна рослина. Росте ця квітка на клумбах, невибаглива до умов життя. Цілющі речовини в нагідках містяться різноманітні...

Плями на листках троянди - чорні білі коричневі  порпурові бурі - хвороби плямистості  Плями на листках троянд чорні, білі, пурпурові, темні, коричневі, що ж це може бути? Як і багато рослин, троянди так само схильні до таких хвороб як плямистості. Звичайно ж основною ознакою буде поява плям на листках з подальшим утворенням на них подушечок спор гриба. Пошкоджені рослини розвиваються слабо, часто не цвітуть. При сильному ураженні відбувається передчасне обпадання листя. Можуть бути прояви і на корі однорічних пагонів.      Зелена розанна попелиця -шкідник троянд як позбутис  Один із злісних шкідників троянд - зелена розанна попелиця, і від неї треба позбавлятися. З'являється в кінці літа і завдає ушкодження все літо. На листках, бутонах, молодих пагонах, квітконосах - можна побачити її всюди. Вони смокчуть сік, а це призводить до загибелі бутонів. Пагони викривлюються, слабшають, припиняють ріст. Листя жовтіють і скручуються. Зелена розанна попелиця дає до 7-ми поколінь за сезон.        Хвороба троянди борошниста роса справжня  Одна з найнебезпечніших хвороб троянд - справжня борошниста роса ("бєль"). Основні ознаки - на верхній стороні листя наліт молочно - білого кольору, який стирається при дотику. Розповсюджується він на пагони, чашолистки, бруньки. Поступово листя скручуються, можуть набувати коричневого або червонуватого кольору, потім опадають. Пагони схильні до деформації. Час виникнення справжньої борошнистої роси у троянд найчастіше припадає на другу половину літа, початок осені. Хвороба...      Порода посадки петуніїрозсадою в кашлогорщики контейнера  Поради по посадці петуній розсадою в кашпо, горщики і контейнера від садівника - любителя і гостя передачі «уДачні поради» Тамари Михайлівни. Такий спосіб підходить в першу чергу тим, у кого мало землі. Але ж крім овочів хочеться мати ще й красу у себе на ділянці. Крім того, просто переставивши з місця на місце такі посадки ви завжди зможете створити затишний куточок, прик...       Квітка аквілегія (видозбір)-посадка,вирощування, догляд  Багаторічна квітка аквілегія ще відома під назвами водозбір, орлик. Проста впосадці, вирощуванні та догляді. Зростає компактними кущиками висотою до 90 см. Квітки можуть бути махровими або ...